Загальний суд Європейського Союзу 9 вересня 2026 року відхилив позов попереднього уряду Угорщини на чолі з Віктором Орбаном проти спрямування Україні процентних доходів від заморожених активів Центрального банку Росії. Позов подавав уряд Угорщини, який вимагав скасувати рішення Ради ЄС щодо передання цих коштів через Європейський фонд миру (EPF).
Роль ключових інституцій у справі
Відповідачем у справі виступала Рада ЄС — інституція, яка у 2024 році ухвалила два рішення: одне встановлювало правила спрямування надзвичайних доходів від заморожених російських активів на підтримку України, друге визначало порядок розподілу цих коштів. Під час ухвалення другого рішення Угорщина вдалася до конструктивного утримання. 21 червня 2024 року комітет Європейського фонду миру письмовою процедурою ухвалив рішення спрямувати перший транш на підтримку Збройних Сил України, вирішивши, що Угорщина не може брати участі в цьому голосуванні. Загальний суд ЄС постановив, що не розглядає позов по суті, оскільки оскаржуване рішення належить до сфери Спільної зовнішньої та безпекової політики ЄС і не підпадає під юрисдикцію судової влади ЄС.
Аргументи Будапешта
Уряд Угорщини стверджував, що Європейський фонд миру порушив законодавство ЄС, проігнорувавши угорське вето, оскільки Угорщина не була «державою-членом, яка робить внески». Також позивач заявляв про порушення принципів рівності держав-членів і демократичного функціонування ЄС через позбавлення права голосу. За період з 2022 по 2024 рік ЄС мобілізував €6,1 мільярда в межах EPF для військових і оборонних потреб України, у 2024 році збільшивши стелю фонду ще на €5 мільярдів — загальна сума підтримки через EPF становить €11,1 мільярда. Після парламентських виборів у квітні 2026 року новий уряд на чолі з прем’єром Петером Мадяром переглянув зовнішньополітичну доктрину, визначивши Росію загрозою, а 8 вересня Угорщина вислала 10 російських дипломатів.
Залишити відповідь